кошик
оплата
0

Про пиво і понти

2015-07-24

В новітньому пивному товаристві поширена думка, що крафт – це автоматично добре, а масове – це автоматично погано. Я хотів би сказати, що є простіший поділ. Пиво може бути добре, а може бути погане. І це єдиний поділ, який насправді має значення.

Поєднюючи сотні комбінацій сировини і технологій, різні пивовари ставлять перед собою різні завдання. Хтось робить просте пиво на щодень,  а хтось робить особливі сорти, які смаком і ціною змагаються з дорогими винами. В будь-якій категорії пиво може бути катастрофою, а може бути досконалим. “Крафтовість” не замінює якості, а масовість – не вирок.

Взагалі, хто визначає, що таке крафтове пиво? Шотландський BrewDog – це революціонери крафту чи хитрі маркетологи, що піднялись на хвилі анти-масовості? Їх історія почалась з вдалого замовлення, зробленого мережевим супермаркетом. Але я знаю не одну невелику пивоварню, яка принципово не продає на супермаркети – не та компанія на полицях. Я теж не хочу ставити пиво “Правда” поруч з “Оболонню”, “Чернігівським” і так званим “Львівським”. Трапісти “Вестмалле” (Westmalle) вже давно не крафтові, але ніхто не скаже, що їх пиво погане. Регіональні пивоварні в Україні, що відродились, бо люди втомились від пластикових масових пив, – це воїни світла чи базарні наперсточники з лозунгом «брудне, але живе»?

Багато що залежить від рівня толерантності пивоварні до чистоти, сировини і технології виробництва. Для когось тримати дріжджі у побутовій ванні з пліснявим зливом – це нормально, бо «файне пиво живе 5 днів». Для когось насичувати пиво вуглекислим газом з балона – нормальна річ. Той самий газ з такою ж хімічною формулою утворюється в процесі природнього бродіння. Так почала робити амстердамська пивоварня “Хет Ей” (Het Ij) минулого року. А для когось це втручання в природний процес і втрата якості – гірша піна, жорсткіший смак. Хтось без проблем заливає у варку хімічний екстракт хмелю з консервної банки, а хтось не визнає навіть гранули і користується тільки негранульованими шишками. Кожен власник чи пивовар сам собі вибирає межу, за яку він не переходить. Той самий Менно Олівер, рок-н-рольної слави власник “Де Молен” (De Molen), користується центрифугою, що є м’якшим шляхом фільтрації дріжджів, і штучно насичує газом деякі міцніші сорти. Ніно Баселле з “Де Ранке” (De Ranke) за це бив би по руках. Але разом з тим, “Стелла Артуа” – правда, бельгійського виробництва – є його улюбленим пивом на кожен день. Екс-пивовар “Орвалу” (Orval), легендарний і важкий у спілкуванні Жан-Марі, мріє якось зварити не що інше, як “Гіннес” (Guinness).

Тобто пивний світ переплетений, і поняття добра чи зла у ньому існує тільки в уяві людей. Людей, що виробляють, і людей, що споживають. Що краще – коли пивовар особисто слідкує за кожною партією, майже вручну досягаючи бажаного результату, чи коли натискає кнопки на комп’ютері у цеху масового виробництва? Ніби перше. З іншого боку, на що треба більше майстерності – зварити вдома 30 літрів вручну для себе і друзів, які все одно скажуть, що ви геній пивоваріння, чи виробляти якісний масовий продукт з характером, наприклад, “Дювель” (Duvel)? Ніби друге…

Тому ми вертаємось до простої речі. Є пиво добре і пиво погане. Решта — не важливо. На щастя, з пивом, на відміну від вина, це легко зрозуміти з перших ковтків.

ВИ ДОСЯГЛИ ПОВНОЛІТТЯ?
Так Ні

Доступ заборонено